Офтальмологічне відділення

Захворювання сітківки.

 

Захворювання сітківки є серйозною проблемою офтальмології, тому що в більшості випадків це хронічні захворювання, які залежать від загального стану організму, потребують постійного спостереження і часто є причиною сліпоти.

Для лікування захворювань сітківки використовують лазерні, ендовітреальні та хірургічні методики.  

Можна виділити кілька основних захворювань сітківки, у лікуванні яких застосовуються ці методики.

 

1. Діабетична ретинопатія – захворювання сітківки, що розвивається на тлі цукрового діабету І та ІІ типів.

Цукровий діабет – це хронічне ендокринне захворювання, яке характеризується постійним підвищенням рівня глюкози у крові. При цьому порушуються всі види обміну речовин – вуглеводний, білковий та жировий, що призводить до ураження периферичної судинної системи та, як наслідок, порушення роботи очей, нирок, печінки та нижніх кінцівок. 

Факторами ризику для розвитку діабетичної ретинопатії є тип, тривалість, рівень компенсації цукрового діабету, наявність гіпертонічної хвороби, периферичної ангіопатії нижніх кінцівок, ниркових проблем.

Лазеркоагуляція сітківки дозволяє блокувати крововиливи, при цьому відбувається коагуляція нових судин, розсмоктування ексудатів, покращується постачання сітківки киснем. За рахунок лікування лазером при такому захворюванні можна зупинити рубцеві та дистрофічні процеси, у центральній зоні сітківки налагоджується кровообіг, стабілізується загальний стан та активізується обмін речовин

При проведенні лазеркоагуляції сітківки для лікування діабетичної ретинопатії необхідно враховувати рівень компенсації цукрового діабету у пацієнта та рівень його глікованого гемоглобіну!

При неефективності лазерного лікування та появи ознак прогресування діабетичної ретинопатії (проліферативна ретинопатія, крововилив у порожнину ока, відшарування сітківки) проводиться хірургічне лікування – закрита вітректомія.

2. Діабетичний макулярний набряк – це захворювання центральної (макулярної зони) сітківки, що розвивається на фоні діабету І та ІІ типів. При цьому діабетичний макулярний набряк може бути самостійним діагнозом або поєднуватися з діабетичною ретинопатією.

Ця проблема призводить до поступового зниження та відсутності центрального зору!

Пацієнти, яким поставлений діагноз діабетичного макулярного набряку, повинні бути на постійному контролі у офтальмолога. Крім цього, необхідно проводити діагностичні тести (тест Амслера), оптико-когерентну томографію сітківки в динаміці, а при зниженні зору проводиться введення інгібіторів VEGF (які перешкоджають виробленню патологічного судинного фактора зростання). Це "золотий" стандарт лікування діабетичного макулярного набряку. Курс лікування такими препаратами має певну тривалість, якої слід дотримуватися! Проведення такого курсу для лікування діабетичного макулярного набряку можливе, не чекаючи повної компенсації цукрового діабету. 

За наявності фіброзних змін на тлі макулярного діабетичного набряку проводиться хірургічне лікування (закрита вітректомія) якомога раніше!

3. Периферична дегенерація сітківки - це стан, коли сітківка витончується і розтягується, що може бути небезпечним і призвести до такого грізного ускладнення, як відшарування сітківки. 

 У місці впливу лазерного променя відбувається коагуляція і завдяки цьому зміцнення сітківки.

Як правило, якщо процедура виконана вчасно і коректно, це дозволяє стабілізувати ситуацію на очному дні і уникнути ускладнень.

При розвитку відшарування сітківки на фоні периферичної дегенерації проводять лише хірургічне лікування якомога раніше!

При цьому може бути виконано або екстрасклеральне пломбування, або закрита вітректомія.

4. Вікова макулодистрофія – це судинне захворювання центральної зони сітківки. Найчастіше на це захворювання хворіють жінки після 50 років.

Підступність захворювання полягає у досить тривалій відсутності клінічних ознак та суб'єктивних відчуттів з боку пацієнта. При цьому коли вони з'являються, пацієнт скаржиться на появу розмитості, плям у центральній частині зору, викривлення в контурах предметів.

Вікова макулодистрофія може бути «суха» та «волога». При «сухій» формі важливий контроль за артеріальним тиском, показниками крові та лікується вона із застосуванням препаратів, які покращують кровообіг, постачання тканин сітківки киснем. Такий стан сітківки може бути протягом багатьох років, але «суха» форма макулодистрофії може перейти у «вологу» форму.

«Волога» (ексудативна) форма макулодистрофії має агресивніший перебіг. Ця форма захворювання потребує більш активного лікування! "Золотим" стандартом лікування в цьому випадку є проведення анти-VEGF-терапії. Курс лікування такими препаратами має певну тривалість, якої слід дотримуватися! При цьому, також важливий контроль за артеріальним тиском і параметрами крові.

5. Тромбоз центральної вени сітківки (ЦВС) – гостре судинне захворювання ока. При цьому відбувається порушення кровообігу в центральній вені сітківки і потім, як наслідок, з'являються крововиливи та набряк у різних відділах сітківки.

Причиною розвитку тромбозу ЦВС є ті самі порушення балансу судинної системи, показників згортання крові.

За характерними скаргами пацієнта можна практично поставити цей діагноз: зір пропадає під час сну та вранці людина помічає його зниження чи повну відсутність. Ця ситуація потребує негайного лікування: медикаментозна терапія, проведення анти-VEGF-терапії або гормонотерапії препаратами тривалої дії. Це дуже ефективне лікування, проте воно має бути проведене якомога раніше. Якщо лікування не проводити своєчасно, то поліпшення зору відбуватиметься в термін до 8 -12 місяців і при цьому дуже часто розвиваються ускладнення.   

Високоточна діагностика та величезний досвід у лікуванні судинних захворювань сітківки дозволить фахівцям офтальмологічного відділення надати Вам найкваліфікованішу допомогу!

повернутись назад

 

Стаціонарна частина

Лікарняний банк крові

Травматологічний пункт

Патологоанатомічне відділення

Відділ аптекарського забезпечення

Загальний відділ

Інфо для ДОЗ