Історична довідка

Увага! Сайт знаходиться в стадії бета-тестування та наповнення контентом.

ВІХИ РОЗВИТКУ КМКЛ №1

Історія Київської міської клінічної лікарні нерозривно пов’язана з історією Дарницького району і всього Лівобережжя міста Києва. Зі збільшенням кількості підприємств в Дарницькому районі м. Києва зростає кількість населення, що вимагає підвищення рівня охорони здоров'я. До 1935 року в Дарниці вже є дві поліклініки (Нова Дарниця та Нікольська Слобідка) й чотири пункти здоров'я на промислових підприємствах, відкривається районна санітарно-протиепідемічна станція. В районі працює 16 лікарів і 3 приватно-практикуючих лікарі.

За роки довоєнних п'ятирічок Дарниця бурхливо зростає. Побудовано багато підприємств. Розпочато велике будівництво групи текстильних фабрик "Київ-волокно". Відповідно зростає й кількість населення. За переписом населення 1934 року в Дарниці проживало 54 тис. чоловік. Охорона здоров'я до того часу була представлена вже 5-ма поліклініками, лікарнею "Рембаза" на 25 ліжок, лікарнею Нікольської слобідки на 80 ліжок, пологовим будинком на 50 ліжок і IV міською спеціалізованою лікарнею на 450 ліжок. У районі є 5 пунктів здоров'я, райсанепідемстанція, дезстанція, функціонує санаторій для хворих зі скритою формою туберкульозу на 80 ліжок. Є 4 аптеки, 5 дитячих ясел та 6 дитячих садочків.

У 1941 році Дарниця була окупована німецько-фашистськими загарбниками і тільки 28 вересня 1943р. була визволена 136-ю стрілковою дивізією.

Після окупації Дарниця являла собою звалище руїн та попелища. З 360 індивідуальних та 400 комунальних будинків залишилися не зруйнованими лише 4 комунальних і 242 індивідуальних.

Матеріальні збитки району склали 620 мільйонів карбованців. Всі лікувальні заклади району були зруйновані, їх довелося відбудовувати спочатку. Поступово починають організовуватися пункти здоров'я в пристосованих приміщеннях на заводах, що поверталися з евакуації. В 1945 році відкривається лабораторія на хуторі Шевченково, на Нікольській слобідці, в Аварійному селищі й Рембазі. В Дарниці багато хворіють на малярію: щорічно реєструвалося біля 4 тисяч нових випадків сипного і черевного тифу.

У 1944 році розпочато реорганізацію медичних закладів, згідно наказу МОЗ СРСР №870 від 21.11.1944 р. поліклініки й стаціонари об'єднуються в лікарні. В 1950 році в Дарниці організовується перша об'єднана лікарня, до складу якої входить поліклініка, дитяча консультація №16, терапевтичний стаціонар на 50 ліжок у споруді, побудованій для дитячого садка, пологовий будинок на 10 місць у пристосованому приміщенні. В районі є ще дві необ'єднаних амбулаторії, 19-та поліклініка на Рембазі, райсанепідстанція, тубдиспансер, амбулаторія для залізничників. У районі вже працюють 273 лікарів й 405 середніх медичних працівників. 

 

Перша споруда лікарні. 1951 рік

З 1950 року починається санітарний благоустрій Дарниці. Розпочата організація служби водопроводу та каналізації, закінчується будівництво 1-ї черги Дарницької ТЕЦ. Дарниця стає промисловим районом міста Києва. Проводиться велика робота, спрямована на очистку промислових стоків та зменшення забрудненості повітря. 

2-га Дарницька об'єднана лікарня на 30 ліжок була відкрита 01.11.1950р. у невеликому одноповерховому приміщенні, яке збереглося й до нашого часу. Кількість лікарів складала 27 осіб. У лікарні не було харчоблоку, опалення було пічним. Транспортом служила пара коней, моргом - сарай. Обладнання медичною апаратурою було вкрай недостатнім. На весь район було тільки два рентген-апарати.

Першим головним лікарем був Сергій Іванович Богданов.

Перший головний лікар
Богданов Сергій Іванович

В наступні роки було побудовано харчоблок та невелику одноповерхову поліклініку зі стаціонаром на 15 ліжок.

У 1958 році був побудований лікарняний корпус на 150 ліжок. На той час загальна кількість ліжок у лікарні становила 270. 

З 1958 року починається планова забудова житлових масивів. Паралельно ведеться будівництво закладів охорони здоров'я. Капіталовкладення на охорону здоров'я району з 1959 року щорічно вираховуються в сумі 101-103 млн. карбованців. Якщо в 1959 році бюджет охорони здоров'я складав 1396,1 тис. крб., то в 1968 році він вже складав 5253,4 тис. крб.. Бюджет 2-ї лікарні в 1967р. був більший за всі асигнування району в 1956р..

Головний лікар
Аніщенко Володимир Фролович

 

Фото 1956р..
Під час змагання санітарних дружин Дарницького району 

 

Фото 1956р.
Колектив медичних працівників лікарні 

З 1958 року лікарня затверджена як республіканська школа передового досвіду з стаціонарного обслуговування та методичний центр з охоронно-лікувальної системи.

В 60-70-х роках в лікарні працювали чудові новатори та організатори охорони здоров'я: головний лікар Аніщенко В.Ф.., Бейлін П.Е., Уманський А.А., Сатановський А.А., Заболотня О.І., Бородянський В.С., Шияненко П.І. та ін.

Лікарня, яка спочатку мала 100 ліжок, у 1962 році налічувала їх вже 550. 

У 1962 році був відкритий акушерсько-гінекологічний корпус.

Лікарня складалася з 4-х поліклінічних відділень для дорослих, 1-ої медсанчастини (радіозаводу), 10-ти лікарських та 2-х фельдшерських здоровпунктів та дитячого поліклінічного відділення на 1300 відвідувань за добу з молочною кухнею на 6000 порцій (на 1969 рік). 

В лікарні працювало 356 лікарів, 603 середніх та 302 молодших медпрацівників. Таким чином, один лікар обслуговував близько 390 пацієнтів.

 

 Головний лікар
Власенко Володимир Іванович

 

Район обслуговування був розділений на 35 лікарських дільниць. На кожній дільниці проживало близько 4000 осіб. Всі види медичної допомоги надавалися тоді безкоштовно.

Та все ж матеріальна база та кількість ліжок не відповідали чисельності населення Дарницького району, який стрімко розвивався. В 1969 році район нараховував 40 промислових, 28 будівельних та 12 транспортних підприємств. Населення району перевищувало 500 тис. чоловік.

В травні 1969 року було прийнято Указ Президії Верховної ради УРСР про створення нового району на Лівому березі Дніпра. В зв'язку з поділом Лівобережжя (Дарницького району) на 2 райони, охорона здоров'я розвивалася більш швидкими темпами в новому Дніпровському районі (будівництво лікарні для дорослих, дитячої лікарні, лікарні ШМД та ін.), в той час, як в Дарницькому районі розвиток відбувався тільки по відомчій лінії (залізнична лікарня, лікарня ДВРЗ). 

1 січня 1970 року другу районну об’єднану лікарню було перейменовано на Київську міську клінічну лікарню №1.

Травень 1976 р..
Навчання з ГО, ліс біля ДВРЗ.
Зліва направо: головний лікар КМКЛ №1 Власенко В.І., головний лікар СЕС Брилевський М.І. та завідуючий РВОЗ Шимеліс В.К.

 

Фото 1980р..
Покладання квітів до Меморіалу пам'яті загиблих в роки Великої Вітчизняної війни медичними працівниками лікарні.
Зліва направо: Старікова Ріта Павлівна, Власенко Володимир Іванович, Горіна Лідія Михайлівна, Зубко Олена Захарівна, Герасимова Віра Філіпівна, Лавринчук Надія Петрівна та Бабкін Павло Павлович. 

 

В 1978 році почала функціонувати поліклініка Київського радіозаводу на 600 відвідувань за зміну.

В самій Дарницькій лікарні №1 в 1975 році було зведено будівлю гуртожитку, яку згодом пристосували під стаціонарний лікувальний корпус на 480 ліжок.

Головний лікар Власенко Володимир Іванович
проводить нараду

 

Фото 1977 р..
Співробітники лікарні - учасники бойових дій 1941-1945 р.р.  

 

Після введення будівлі гуртожитку на 480 місць особливо великою виявилася невідповідність розвитку допоміжних служб та інженерних споруд 1000-ліжковій лікарні.

Тому, починаючи з 1977 року, основна увага адміністрації лікарні та районних організацій була націлена на розширення та зміцнення матеріально-технічної бази з урахуванням перспективи розвитку району.

Фото 1978 р.
Співробітники лікарні.
Зліва направо: лікарі Дорошенко Б.Г. та  Тітомир А.І. серед  колег - жінок.

 

В 1978 році Київська міська рада прийняла рішення "Про будівництво і реконструкцію лікарні №1 Дарницького району" – будівництво корпусу на 480 ліжок з відділенням реанімації, лікувально-діагностичного корпусу, поліклініки для дорослих на 850 відвідувань за зміну, дитячої поліклініки на 540 відвідувань за зміну та жіночої консультації.

Держбудом УРСР було дозволено розробку індивідуальних проектів на деякі корпуси (дитяча поліклініка, жіноча консультація, лікувально-діагностичний корпус).

Менш масштабна реконструкція лікарні була розпочата адміністрацією лікарні та будівельним трестом №5 Київміськбуду в 1976 році.

В 1978 році було добудовано та реконструйовано: поліклініку №1 на 600 відвідувань (сьогодні там розміщується адміністрація лікарні), патолого-анатомічне відділення (сьогодні там церква), побудована бойлерна, добудована їдальня-буфет для співробітників лікарні на 80 місць.

Протягом 1980 року реконструювали та добудували харчоблок. Їжу на 1000 хворих протягом року готували у Бортничах (там орендували їдальню) і привозили її орендованим транспортом. 

Відбулися в ці роки ще й такі зміни: обладнано централізовану стерилізаційну (1979р.), реконструйовано пральню (1980р.), відкрито магазин для співробітників (1981р.).

Дивлячись сьогодні в минуле, можна сказати, що було багато зроблено для зміцнення матеріально-технічної бази лікарні, для покращення медичної допомоги населенню. Але то була лікарня районного масштабу, яку за жодними параметрами не можна порівняти з сучасною широкопрофільною міською лікувально-профілактичною установою.

В лікарні працює Міжрайонний діагностичний центр, Міський центр судинно-ендокринних захворювань органа зору, Державний центр репродукції людини, ендокринологія, нейрохірургія, хірургія з потужними науковими та професійними кадрами. В 70-80-ті роки співробітники та пацієнти могли тільки мріяти про це. Велика і головна заслуга в тому, що лікарня має такий статус, належить її головному лікареві Заслуженому лікарю України Салюті Михайлу Юхимовичу та його однодумцям.

Ще декілька слів про кадри.

В 70-ті роки серед працівників лікарні було багато не просто ветеранів Великої Вітчизняної війни, а саме учасників бойових дій 1941-1945р.р., які надавали медичну допомогу на фронтах Великої Вітчизняної війни та потім успішно використовували свої знання та навички в мирний час.

Лікарня відчувала тоді гостру нестачу лікарів та середніх медичних працівників. Плинність кадрів була викликана не тільки віддаленістю розташування лікарні від головних житлових масивів (лікарня була розташована саме на хуторі), але й відсутністю реальних можливостей отримання житла. В лікарні залишались лише ентузіасти. Ще і сьогодні тут можна зустріти працівників, які працюють по 30-40 і більше років. 

 В хірургічному відділенні працювали чудові хірурги: Остапенко А.Н., Пінчук А.С., старша медсестра відділення Бойчас Г.В.. На початку 80-х працювала лікарем-невропатологом Кучеренко Н.В. (до 2016р. - заступник головного лікаря), Петрук О.І. - Заслужений медпрацівник України, старша медсестра ЛОР-відділення, лікар-кардіолог Дорошенко Б.Г. та інші. Неоціненний внесок в розвиток лікарні зробила заступник головного лікаря з кадрових питань Зубко Олена Захарівна.

Колектив лікарні в післявоєнні роки запровадив у практику ряд нововведень, які отримали визнання та розповсюдження в УРСР та інших союзних республіках.

Більше ніж напіввікова історія розвитку лікарні №1 безпосередньо пов'язана з розвитком міста Києва та Дарницького району.

Дарницький район на початку 80-х років минулого сторіччя зформувався як великий промисловий район з населенням 190 тис. Це була околиця міста Києва з великою площею розташування.

Медична служба району на той час нараховувала:

1. Лікарню №1 зі стаціонаром на 1020 ліжок та 5-ма поліклінічними відділеннями в тому числі:

для обслуговування дорослого населення:

  • поліклінічне відділення №1 - завідуючий Ткачев А.П.; 
  • поліклінічне відділення №2 на Рембазі - завідуюча Киселева М.Ф.; 
  • поліклінічне відділення №3 у Старій Дарниці - завідуюча Сарафаннікова Ю.С.

для обслуговування дитячого населення:

  • дитяче поліклінічне відділення №1 - завідуюча Мельниченко О.В., місце розташування - пологовий будинок; 
  • дитяче поліклінічне відділення №2 у Старій Дарниці - завідуюча Лукомська В.Є.;

15 здоровпунктів на промислових підприємствах району;

Молочну кухню з 3-ма роздатковими пунктами;

Жіночу консультацію - завідуюча Швець Л.А..

2. Поліклініку №1 на Русанівці, головний лікар - Перерва В.Н.

3. Поліклініку №2 на Березняках, головний лікар Семенцова А.А.

4. Протитуберкульозний диспансер №1, головний лікар Крилач І.С.

5. Райсанепідемстанцію.

Штатна кількість лікарні у 1981 році складала 1800 посад, укомплектованість - 80%.

Всі поліклінічні відділення і дорослі, і дитячі, терапевтичний корпус стаціонара на 480 ліжок були розміщені у пристосованих приміщеннях, що створювало багато незручностей як для медичних працівників, так і для пацієнтів.

Оскільки Дарницький район мав велику площу розташування, то терапевтичні і педіатричні територіальні ділянки мали великий радіус обслуговування. Це приводило до великої плинності кадрів, а відсоток укомплектованості дільничої мережі складав 80%. Особливо важко було з дільничими педіатрами.

Лікарня №1 була єдиним лікувально-профілактичним закладом в місті Києві, де доросла та педіатрична служби були об'єднані разом, що негативно відзначалось на роботі педіатричної служби - вона не мала свого обличчя.

 

Науменко Микола Іванович
Головний лікар КМКЛ №1 в період 1981-1986 рр..
Фото 1982р..

Науменко М.І. був призначений на посаду головного лікаря лікарні №1 у квітні 1981 року і очолив вже сформований працездатний колектив.

Микола Іванович у 1962 році закінчив Київський медінститут і працював головним лікарем Білоцерківської районної лікарні до 1965 року.

У 1967 році закінчив клінічну ординатуру при Київському медичному інституті по розділу акушерства та гінекології.

1967-1977 рр. – лікар-анестезіолог у 4-му управлінні при Мінздраві УРСР.

1977-1981 рр. - завідуючий Дарницького районного відділу охорони здоров'я.

«Усі наступні роки, - згадує Микола Іванович, - мені довелось працювати у лікарні №1 з заступниками головного лікаря Малютіною Л.Є., Бабкіним П.А., Ткачовим А.П., Самусик В.І., Корнеєєвою Л.А., Артемовою Л.І., Єщенко В.Т., Лавренчук Н.П., Сологуб В.Д., Бондаренко О.В.; завідуючими поліклінічними відділеннями - Кисельовою М.Ф., Сарафанніковою Ю.С., Мельниченко О.В., Дубініною Т.Є., Лукомською В.Є. Швець Л.А.; завідуючими стаціонарними відділеннями - Кобусовим Б.Г., Брусиловським І.З., Доскуч В.В., Тітомиром А.І., Подобєдовим В.Г., Бедой Н.Д., Серовою Г.І., Омельяненко Н.П., Кучеренко Н.В., Луценко Ю.Є., Бородянським В.С., Яблоновським І.М., Ліберман Г.Л., Шамрай В.Є., Литвиненко А.М., Савченко В.В., Прищенко Є.І., Мащенко О.Д., Шусман С.М., Пеньковою В.С.; завідуючими лікувально-діагностичними службами - Лейкіним Г.Д., Мазаєвим В.Д., Осипчук Є.К., Перервой В.Н., Южаковою Г.М.

 

На фото (з квітами) старша медична сестра
хірургічного відділення №2 Мніх Марія Степанівна,
завідувачем відділення був Бородянський Володимир Сергійович

 

Фото 1980р..
Делегати райздороввідділу на партконференції Дарницького р-ну м. Києва.
Зліва направо: Науменко М.І., Власенко В.І.

 

Зверху вниз: Зубко Олена Захарівна, лікар-невропатолог Омельяненко Надія Петрівна, Власенко Володимир Іванович, Бачинська Валентина Абрамівна 

 

Фото 1977 р..
Колектив старших медичних сестер

 

9 травня 1984р. у  парку «Партизанська Слава».
Зліва направо: Єщенко В.Т., Луценко Ю.Є. та  Науменко М.І.

 

Окремо треба підкреслити організаційну роль у роботі лікарні завідуючого міськздороввідділом Бородай Г.Г., секретарів Дарницького райкому КПУ Данкова В.В., Гудзенко Н.Г., Четвертак В.Г.; голову виконкому Дарницької Районної Ради народних депутатів Литвиненко А.М. та його заступників Паніна В.Г. та Белоусова М.А. Без їх особистої участі у розвитку лікарні №1 нічого б не було.

Лікарня №1 міста Києва мала багатопрофільний стаціонар на 1020 ліжок і в той же час не була клінічним медичним закладом, оскільки тут не були розміщені кафедри медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, медичних центрів. Це була звичайна штатна лікарня. Вона не витримувала професійної конкуренції з такими лікарнями як лікарня №14 імені Жовтневої революції, Медмістечком, лікарнею №7, лікарнею №22. А причина, перш за все, була у незадовільній матеріальній базі стаціонарних відділень, особливо терапевтичного профілю та віддаленості лікарні від центру міста Києва, в тому числі від інших лікувальних закладів, від КМ та КІУВ.

Гордістю лікарні в ті роки були хірурги: Луценко Ю.Є., Бородянський В.С., Татарінов А.Г., Старікова Р.П., Каплун В.Г., Резницький М.І., Швейчук Г.К., Пугачов Г.Д., Пинчук А.С., Литвиненко А.М.; лікарі анестезіологи: Яблоновський І.М., Щегельський Д.А., Цибуля Б.Я., Гончарова А.П., Покало В.П., Стогній М.С., Ханенко С.М., Бурцов В.І., Семенюк А.С.; отоларингологи: Шамрай О.Є., Ліберман Г.Л., Пучков Ю.А., Гулько С.І., Шевченко Л.В.; акушери-гінекологи: Прищенко Є.І., Самусик В.І., Савченко В.В., Шусман С.М., Пенькова В.С., Горбань Г.Н. та інші.

Одним з якісніших етапів становлення та розвитку лікарні була друга половина 70-х років, яка пов'язана з головним лікарем Власенко В.І. До початку своєї діяльності у лікарні №1 Володимир Іванович вже мав великий досвід організаційної роботи на обласному рівні. Завдяки його ініціативі, вмінню на наполегливості у роботі у 1978 році вдалося прийняти дуже важливу, можна навіть сказати, доленосну для лікарні постанову Київського міського комітету КПУ та міськвиконкома про реконструкцію та подальший розвиток лікарні №1 та її введення до 5-річного плану соціально-економічного розвитку міста Києва для практичного запровадження у життя.

Ця постанова визначила долю розвитку лікарні на наступні 25 років в її матеріальному оновленні. При Власенко В.І. був відкритий лікувальний корпус і лікарня отримала статус 1000-ліжкової лікарні, де були розгорнуті 3 терапевтичні відділення, кардіологічне відділення, неврологічне відділення, дитяче відділення. Терапевтичний корпус лікарні був розміщений у 9-ти поверховому приміщенні гостинки сімейного типу з 2-ма ліфтами, кожний  на 4 людини. Вона будувалась для вирішення квартирного питання медичних працівників, що надавало можливість залучення кваліфікованих кадрів у Дарницький район. Але життя диктувало інші вимоги. Населення району зростало, ліжкового фонду катастрофічно не вистачало, особливо терапевтичного профілю - це призвело до того, що була застосована вимушена дія - пристосувати цю будівлю під лікарняний корпус.

Тактично це було вірне рішення, але стратегічно це була організаційна помилка районної та міської влади. З часом стало зрозуміло, що цей терапевтичний корпус не змінив якості лікувально-діагностичної допомоги населенню, так як і процесс, і побут лікарні не відповідали вимогам часу.

Все наведене і визначило подальший напрямок організаційної роботи колективу на вирішення невідкладних завдань по зміцненню матеріально-технічної бази лікарні в період 1981-1986 років.

У 1983 році було розпочато будівництво поліклінічного комплексу на 1690 відвідувань в зміну, у тому числі:

  • дорослої поліклініки на 850 відвідувань,
  • дитячої поліклініки на 540 відвідувань,
  • жіночої консультації на 300 відвідувань.

1 вересня 1985 року був відкритий цей комплекс. Він став найбільшим поліклінічним закладом у місті Києві.

У 1983 році була побудована медсанчастина заводу "Вулкан".

У 1984 році було розпочато і в 1986 році закінчено будівництво медсанчастини ХФО "Дарниця". В наступні роки вона стала поліклінікою №2 Дарницького району.

У 1982 році був здійснений капітальний ремонт акушерсько-гінекологічного корпуса з відкриттям обсерваційного акушерського відділення. Була відкрита пральня для акушерського відділення.

Фото 1986р..
Делегати XXXII конференції Дарницької партійної організації на чолі з завідуючим райздороввідділом М. Салютою (у центрі справа) та головним лікарем КМКЛ №1 Березюком В.П. (у центрі зліва). 

 

У 1985 році проведено капітальний ремонт хірургічного корпусу. При цьому було відкрито 2-е хірургічне відділення, яке очолив Бородянський В.С..

У 1985 році також розпочато проектування головного терапевтичного корпусу на 480 ліжок та діагностичного центру, водолікувальної установи на 40 ліжок. Проектні роботи виконував ГіпроНІІздрав. На цей час змінюється і сам Дарницький район - почалось будівництво Харківського житлового масиву, будувався Південний міст, будувався метрополітен. Лікарня №1 ставала ближчою до центру міста Києва та була на порозі якісних змін своєї структури.

З березня 1986 року по листопад 1987 року лікарню очолив молодий керівник, який мав в думках перспективний план розвитку лікарні, Березюк Володимир Павлович. 

На той період в лікарні налічувалось 1010 ліжок.

Головний лікар КМКЛ №1  Березюк В.П. (у центрі),
зав. хірургічним відділенням Луценко Ю.Ю. (праворуч)
та головна медична сестра Коваль Н.П.

 

Фото 1986р..
Прибирання снігу на території лікарні - одне з повсягденних миттєвостей її життя.
Березюк В.П. (праворуч) та співробітники лікарні. 

 

За підтримки районної та міської адміністрації проводились проектні роботи по будівництву нового палатного та діагностичного корпусу лікарні, реконструкція приміщення старої поліклініки під адміністративний корпус.

Продовжувалося введення в експлуатацію та дооснащення нової поліклініки з розширенням амбулаторної мережі.

Цей період співпав з початком перебудови в країні. Значні зміни відбувалися і в системі охорони здоров'я. Активно оновлювалось медичне обладнання та апаратура, вводилися нові методики лікування. Змінювався підхід до обліку праці медичних працівників, вводився бригадний метод роботи.

Структурні зміни вилилися в реорганізацію, яка передбачала злиття стаціонарної та поліклінічної ланки в районні медичні об'єднання.

З 1-го листопада 1987 року Київську міську клінічну лікарню №1 очолив головний лікар Салюта Михайло Юхимович. 

Салюта Михайло Юхимович
головний лікар КМКЛ №1,
депутат Київської міської ради  IV скликання,
ректор Інституту екології та медицини, Заслужений лікар України,
кандидат медичних наук, доцент

Майже 55 років працює Михайло Юхимович у системі охорони здоров'я, з них 32 роки в Дарницькому районі м. Києва. Лікар вищої категорії, голова ради Київського відділу Асоціації сприяння охороні здоров'я населення України, кандидат медичних наук, доцент, завідуючий кафедрою соціальної медицини МІ УАНМ. 

У 1994 році Михайло Юхимович отримав звання Заслуженого лікаря України.

Завдяки його зусиллям та коллективу лікарні у 1993 році було зведено новий палатний корпус, який відкрив Голова Верховної ради України Плющ Іван Степанович, а в 1995 році відкрито Міжрайонний діагностичний центр "Лівобережжя", обладнаний найсучаснішою медичною апаратурою.

У 1996 році Салюта М.Ю. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Научное обоснование и реализация на практике организации и управления системой здравоохранения района крупного города". Він є автором понад 25 наукових робіт з питання управління та організації охорони здоров'я.

З 1 жовтня 2001 року - ректор Інституту екології та медицини.

До 50-річчя Київської міської клінічної лікарні №1 за багаторічну працю на ниві охорони здоров'я в грудні 2001 року був нагороджений "Орденом за заслуги ІІІ ступеня".

З 2001 по 2005 рік Михайло Юхимович займав посаду голови постійної Комісії Київради з питань охорони здоров'я та соціального захисту.

Фото 2006 р..
Головні лікарі Власенко В.І. та Салюта М.Ю. вітають ветеранів лікарні з Днем Перемоги. 

 

Фото:  весна 2006р..
Не старіють душею ветерани лікарні.

 

Зліва направо: нижній ряд - Семяннікова О.І., Галушка В.Т., Зубко О.З., Почекаєва О.В., Кучеренко Н.В., верхній ряд – Бобруль З.О., Грецька А.О.

 


Розбудовувати лікарню головному лікареві на той час допомагали його помічники – заступники: 

Зубко Олена Захарівна  - заступник головного лікаря з кадрових питань, з 1987 року до 2009 року очолювала відділ кадрів лікарні. Будь-яке кадрове питання Олена Захарівна вирішувала швидко та правильно. Вона була тонким психологом, наставником молоді, завжди користувалась повагою в колективі. 

Заступник головного лікаря
з кадрових питань з 1987 до 2009 р. 

 

Головна сестра Зубко О.З. проводить
нараду з медичними сестрами

 Фото 1989р..
Колектив кардіологічного відділення.
Завідувач відділення Олійник Леонід Михайлович та старша медична сестра Редько Лідія Дмитрівна

 

Кучеренко Ніна Володимирівна – заступник з медичної частини.

Ніна Володимирівна пройшла довгий професійний шлях від роботи медсестрою дитячого закладу до посади заступника головного лікаря однієї з найсучасніших клінічних лікарень міста Києва. Прийшовши на роботу у першу Київську лікарню лікарем-ординатором неврологічного відділення у 1976р., вона вже через вісім років очолює це відділення. Завдяки її організаторським здібностям та професіоналізму, відділення перетворюється на одне з кращих у місті. Під керівництвом Ніни Володимирівни у відділенні формується колектив справжніх професіоналів, людей, щиро закоханих у свою професію, які працюють за новітніми технологіями, постійно підвищують свою майстерність. 

Заступник з медичної частини
Кучеренко Ніна Володимирівна

З 1994р. Ніна Володимирівна призначається заступником головного лікаря, а згодом вона очолила відділ якості та плідно працювала на цих посадах до липня 2016 року. Важко переоцінити значення тієї кропіткої, часом виснажливої, але дуже важливої роботи, яка виконувалася Ніною Володимирівною. За багаторічну роботу, вагомий особистий внесок в розвиток лікарні Кучеренко Ніна Володимирівна неодноразово нагороджувалася подяками та почесними грамотами від Міністерства Охорони Здоров’я України, Подяками Київської міської та Дарницької районної адміністрацій.

 

Антонова Людмила Володимирівна – помічник головного лікаря з 2007 року.

Людмила Володимирівна за фахом лікар-хірург, до 1999 року працювала начальником хірургічного відділення, а згодом заступником головного лікаря з медичної частини вузлової лікарні станції Дарниця. Це людина, без відома якої в КМКЛ №1 не відбувається жодна подія. Висока відповідальність та самопожертва притаманні цій тендітній, але дуже вольовій жінці. До неї якнайкраще підходить змістовне слово «Наставник», і саме з великої літери. Будь-який співробітник лікарні може пишатись спілкуванням з Людмилою Володимирівною, навіть якщо вона йому нарікає за щось. Свій неоціненний досвід передає вона не тільки  молодим лікарям та медичним сестрам, а й досвідченим фахівцям. Сьогодні вона очолює координаційну службу лікарні, а саме: оперативний відділ.

Помічник головного лікаря
Антонова Людмила Володимирівна

 

Бобруль Зоя Олексіївна -  з 1997 по 2007 рік заступник головного лікаря з інфекційного контролю та епіднагляду. 

Заступник головного лікаря з інфекційного контролю та епіднагляду (з 1997 до 2007р.)
Бобруль Зоя Олексіївна

З 1987 до 1994 року працювала завідуючою протиепідемічним відділом санепідстанції Дарницького району. У цей же час виконувала організаційно-методичну роботу як позаштатний головний епідеміолог району.

Протягом ряду років була організатором і керівником науково-практичної роботи по вивченню причин виникнення гнійно-септичних захворювань у породіль та новонароджених в акушерському стаціонарі КМКЛ №1. Розроблені за даними цієї роботи рекомендації були покладені в основу організації медичної допомоги матерям та дітям. В результаті чого захворюваність новонароджених по лікарні була знижена у 1,82 рази, а породіль - у 14,7 рази, поліпшено умови перебування породіль та новонароджених в акушерському стаціонарі.

Для виконання функціональних обов'язків заступника головного лікаря з інфекційного контролю розробила положення, посадову інструкцію, положення про Комітет інфекційного контролю, "Стандарти інфекційного контролю", "Компоненти отримання внутрішньолікарняних інфекцій". Організувала та втілила у практику систему інфекційного контролю у багатопрофільній лікарні.

 

Дударева Галина Михайлівна - заступник головного лікаря  з якості лікування та експертизи,
лікар-організатор вищої категорії, також очолювала кабінет народних та нетрадиційних методів лікування. 

Дударева Галина Михайлівна
Заступник головного лікаря з якості лікування та експертизи з 1999 до 2007р.

 

Почекаева Ольга Василівна - заступник головного лікаря з економіки з 1990 до 2011 року.

Керівництво лікарні кожен рік шукало додаткові джерела фінансування. З 1981 року з затвердженням Переліку спеціальних коштів (наказ Міністерства фінансів УРСР від 28 вересня 1981 року №112) в лікарні було налагоджено отримання коштів з цього джерела. 

З 1990 року лікарня (тоді ДРМО) розширила обсяг додаткових послуг - були підписані угоди з підприємствами щодо утримання медичних здоровпунктів по обстеженню та наданню медичної допомоги працівникам за рахунок власних коштів - (здоровпункти) на підприємствах. Додаткові надходження в 1990 році склали 476,2 тис. крб., що складало 5% відсотків від фінансування медичного закладу. Практика створення виїздних бригад для медичного обстеження працівників сіл на платній основі та розширення платних послуг дозволили збільшити долю додаткових надходжень до бюджетного фінансування на 17%, а це - 703 тис. грн. в 1997 році.

Почекаєва Ольга Василівна
Заступник головного лікаря з економіки з 1990 до 2011 р.

У зв'язку з рішенням Конституційного суду України від 28 листопада 1998 року №15 -рп/98, яке припинило дію Постанови КМ України №1138 від 17.09.96р. "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я", економічна служба шукала нові шляхи отримання додаткового фінансування. З цією метою був створений комерційний відділ та введена посада заступника головного лікаря з комерційних  питань з утриманням тільки за рахунок додаткових надходжень. Створення цієї служби викликане розподілом бюджету на загальний фонд та спеціальний фонд з вимогою постійного росту спеціального фонду в кошторисі. Це підрозділ економічної служби, яким керував Яцюк Михайло Іванович, на основі законів України "Про благодійництво та благодійні організації" №531/97-ВР від 16.09.97 року, "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.96 року створив програму розвитку лікарні в ХХI столітті та під цю программу уклав інвестиційні угоди з благодійним фондом, зі страховими компаніями. В лікарні створена координаційна Рада, яка приймає рішення про першочерговість додаткових надходжень, які в рік 55-річчя лікарні складають вже близько 22%, а планів щодо їх збільшення дуже багато.

ВласенкоВ.І.(ліворуч) та  Яцюк М.І. (праворуч)

 

Заїка Ніна Василівна – головний бухгалтер з 1989 по 2009 рік, розпочала діяльність в лікарні в 1986 році.

Заїка Ніна Василівна
Головний бухгалтер з 1989 до 2009 р.

 

Лосенок Анатолій Михайлович - з 2000 до 2010 року заступник головного лікаря з організації медичної допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях, доцент, кандидат медичних наук. У 1973 році закінчив Військово-медичну академію в м. Ленінград  за спеціальністю "Лікар-організатор". З 1997 по 2000 рік - заступник директора ТМО Московського району міста Києва. 

 

Лосенок Анатолій Михайлович
Заступник головного лікаря з організації медичної допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях з 2000 до 2010р..

 

Семендяй Михайло Іванович – Заслужений лікар України, хірург вищої категорії, полковник медичної служби;

з 2007 до 2015 року – заступник головного лікаря з хірургічної роботи. 

Своє основне завдання Михайло Іванович бачив у вихованні молодого покоління хірургів, передавав їм свій величезний досвід військового хірурга.

Семендяй Михайло Іванович
Заслужений лікар України Заступник головного лікаря з хірургічної роботи

 

Литвинов Борис Борисович - заступник головного лікаря по техніці.

Працює у лікарні з 1 січня 1997 року. Спеціальність інженера-механіка він отримав у Київському політехнічному інституті (1980р.). Після його закінчення працював майстром ВО "Київський радіозавод" (1980-1981), референтом Дарницького РК ЛКСМУ м. Києва (1981-1983), заступником командира роти по політичній роботі (1983-1985), старшим майстром (1985-1991) та конструктором І категорії (1991-1993) ВО "КРЗ".

Литвинов Борис Борисович - людина, яка не боїться брати на себе відповідальність при вирішенні складних, проблемних питань. Будівництво, територія, інженерні мережі, обладнання – все це знаходиться в дбайливих та відповідальних руках Бориса Борисовича.

Литвинов Борис Борисович
Заступник головного лікаря по техніці 

 

Семяннікова Олена Ігорівна - заступник головного лікаря з управління та організації, кандидат медичних наук, доцент. 

В 1984 році закінчила аспірантуру ЦОЛИУВ за спеціальністю "Організація охорони здоров'я", в 1991р. - докторантуру.

Олена Ігорівна є автором 60 статей. Вона брала участь у навчально-методичних конференціях в Харкові та Луганську. Планує запровадити у своїй діяльності тактогенне та стратегічне планування показників охорони здоров'я (технологічна карта). Працює над питаннями управління в ЛПЗ.

На сьогодні Олена Ігоревна очолює інформаційно-аналітичний відділ лікарні.

Семяннікова Олена Ігорівна
Заступник головного лікаря з управління та організації з 1994 до 2007 р..
Начальник інформаційно-аналітичного відділу

 

Грецька Анелія Олексіївна - головна медична сестра.

У 1971 році вона закінчила Київське медичне училище №4, після чого деякий час була співробітником дитячої поліклініки Дніпровського району. З 1975 року працює в КМКЛ №1 на посаді старшої медичної сестри терапевтичного відділення.

Фото 1976 р..
Лікар-гастроентеролог Біда Микола Данилович, старшою медичною сестрою якого була Грецька А.О., оглядає хворого

З 1980 року старша медична сестра фізіотерапевтичної служби.

З 1988 року – головна медична сестра Київської міської клінічної лікарні №1. Відмінник охорони здоров'я. Голова Ради медичних сестер лікарні. Член Ради медичних сестер ГУОЗ.

Анелія Олексіївна має високі організаційні здібності, добре орієнтується у багатопрофільній діяльності коллективу, володіє інформацією про професійні якості кожної медичної сестри, бере участь у професійній післядипломній підготовці медичних сестер, акушерок, лаборантів. Координує добір та розстановку кадрів, контролює всю роботу середнього та молодшого медичного персоналу в організації надання допомоги та здійснення медсестринського догляду, постійно бере участь у всіх загальноміських медсестринських заходах. 

Головна медична сестра Грецька Анелія Олексіївна

Анелія Олексіївна є автором статей, присвячених особливостям сестринського догляду хворих при синдромі діабетичної стопи на тлі цукрового діабету, про лідерство в медсестринстві. Делегат І з'їзду медичних сестер України. Досвідчений спеціаліст, наставник декількох поколінь медичних сестер. Також вона брала участь у конференціях:  "Медсестринство проти СНІДу", "Рак молочної залози".

Анелія Олексіївна і досі успішно очолює сестринську службу КМКЛ №1.

 

Усатенко Антоніна Григорівна – провізор.  

Працює в КМКЛ №1 на цій посаді з 1996 року. Приходячи на роботу, вона згадує слова: „Фармацевт помни, ты отвечаешь за жизнь людей. Большей ответственности у человека нет”.

Провізор – це не лікар і не медична сестра, він не займається лікувальною справою, але його робота потребує великої  відповідальності. Повинен вчасно підготувати заявки, а потім замовити та отримати лікарські препарати, перев’язувальні матеріали, вироби медичного призначення, а також видати їх у відділення лікарні.

Якщо ти все це зробив вчасно – ти допоміг врятувати життя хворій людині.

Провізор Усатенко Антоніна Григорівна

 

З 2008 року по 2015 рік Київську міську клінічну лікарню №1 очолював Чермак Ігор Іванович.

Чермак Ігор Іванович
Головний лікар Київської міської клінічної лікарні №1,
Заслужений лікар України, доктор медичних наук, лікар вищих кваліфікаційних категорій

Ігор Іванович 29 років віддано служить медицині, фахово удосконалюючись, вишукуючи унікальні організаційні методи управління. Після закінчення в 1987р. Київського медичного інституту ім. 0.0.Богомольця за спеціальністю «лікувальна справа», працював лікарем Дарницького районного медичного об'єднання, лікарем-гінекологом Київської міської клінічної лікарні №1. З 1996р. був керівником Українського державного центру репродукції людини. З 1998р. він - директор Дарницького територіального медичного об'єднання.

Чимало конструктивних змін відбулося завдяки ініціативності І.І.Чермака в Київській міській клінічній лікарні №1, куди його призначили завідувачем гінекологічного відділення в 2001 р. 

Досвідчений, перспективно мислячий лікар, у якому органічно поєдналися новаторські й організаторські здібності, почав із перебудови роботи підрозділу. Розуміючи гостру потребу забезпечення високотехнологічною медичною допомогою жіночого населення Лівобережжя, Ігор Іванович запропонував проект реорганізації відділення в міський спеціалізований центр, статус якого відкривав нові можливості щодо модернізації медичного обладнання й запровадження новітніх технологій європейського рівня.

«У ході реорганізації подолали чимало проблем, - згадує Ігор Іванович. - Перша - це кадри. Не стали очікувати, поки нам надішлють висококласних фахівців, узялися вирощувати їх на місці. До того ж, не замикалися в межах свого закладу - стажувалися за кордоном. Налагодили співпрацю з проектом Асоціації СІНА «Здоров'я матері й дитини» та перинатальним центром м. Міннеаполіс штату Мінессота. Заокеанські колеги допомогли нам у впровадженні новітніх технологій, у переобладнанні пологового відділення й відділення неонатального догляду та інтенсивної терапії новонароджених».

Придбали високовартісне обладнання, об’єднавши фінансові можливості держбюджету - за підтримки місцевої влади - й позабюджетних надходжень.

Київський міський центр репродуктивного здоров'я багато років надавав висококваліфіковану допомогу пацієнткам з порушеннями репродуктивної функції та різноманітними патологіями, тут проводили реконструктивні оперативні втручання, лапароскопічну хірургію із застосуванням тканинозберігаючої енергозварювальної хірургії, лазерної, аргонної електричної кріоенергії.

У 2008р. засновнику й керівнику центру І.І.Чермаку додалося професійної відповідальністі - його призначили головним лікарем Київської міської клінічної лікарні №1.

Ігор Іванович - надзвичайно активна людина. Раз і назавжди обрав собі установку на неспокій, рух, самовдосконалення. У 2009р. закінчив Національний університет внутрішніх справ України, через рік - Академію управління МВС України. Захистив докторську дисертацію. З лютого 2011р. він був обраний головою громадської ради при Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації.

Та, безперечно, найбільше творчої енергії й досвіду вимагала адміністративна робота й керівництво потужним, складним медичним колективом, у якому чимало досвідчених і титулованих співробітників.

Ігор Іванович приділяє велику увагу духовності та благодійності. 

13 вересня 2012 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир прийняв І.І.Чермака в своїй резиденції у Свято-Пантелеймонівському монастирі у Феофанії. За заслуги перед Православною церквою Блаженніший владика нагородив Ігоря Чермака орденом Української православної цекви святого рівноапостольного князя Володимира.

В урочистій і разом з тим дружній аудієнції у присутності представників духовенства Блаженніший Митрополит Володимир підтримав ініціативу І.І.Чермака, благословивши назвати Київську міську клінічну лікарню №1 іменем рівноапостольного князя Володимира й побудувати на її території каплицю на честь хреститетя Київської Русі. Блаженніший владика порадив обрати Небесного покровителя лікарні - рівноапостольного князя Володимира, який «відповідає за все, в тому числі, й за охорону здоров'я». З січня 201Зр. Київська міська клінічна лікарня №1 носитиме ім'я Святого Володимира.

Під керівництвом Ігоря Івановича колективу лікарні вдалося отримати чудові результати -  перетворити звичайний пологовий будинок на Центр репродуктивного здоров'я, виховати колектив однодумців, переконливо засвідчити: «дорогу осилит идущий»; повірити, що його мрія про лікарню майбутнього – клініку високого європейського рівня – обов'язково здійсниться. 

Київська міська клінічна лікарня № 1 вперше в Києві започаткувала практику, коли відділення, клініки та центри медичного комплексу лікарні очолюють професори, доктори наук, лікарі вищої кваліфікаційної категорії. До роботи в лікарні залучено кращих фахівців за професійними якостями та досвідом роботи - провідними консультантами є ведучі спеціалісти країни, налагоджена співпраця з відомими світовими клініками North West Abbot Hospital,  Children Hospital of Minneapolis, Міннесота, США; Франції та Німеччини. 

Фото 2010р..
Чермак І.І. під час стажування у США 

Всі Центри та відділення Київської міської клінічної лікарні №1 - це фактично великі спеціалізовані комплексні заклади, у яких під одним дахом провадиться діагностика, лікування та реабілітація хворих. Лабораторне забезпечення діагностики та лікування хворих здійснюють центральна клініко-діагностична та бактеріологічна лабораторії, спеціалізовані лабораторії цитології, імунології, ДНК-діагностики, лабораторія відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Прогресивний напрямок, який обрала медична наука і практика, підкріплюється посиленим систематичним навчанням та стажуванням спеціалістів. За результатами наукових розробок фахівців лікарні щороку виходить друком близько 40 наукових праць. Результати хірургічного й терапевтичного лікування здобули визнання на вітчизняних та міжнародних конференціях медиків. Міністерство охорони здоров'я та Фармакологічний комітет визнали Київську міську клінічну лікарню № 1 центром випробування нової медичної техніки та новітніх лікарських засобів.

За сумлінну працю, високі показники в роботі Чермаку І.І.  20.01.2006р. присвоєно почесне звання України «Заслужений лікар України» №40/2006.

Ігор Іванович нагороджений: 

  • Подякою Президента України (02.03.2010р.); 
  • Відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «20 років незалежності України» (Указ Президента України від 19.08.2011р. №822/2011); 
  • Почесною грамотою Верховної ради України 05.07.2004р. №787; 
  • Почесною грамотою Кабінету Міністрів  України (28.07.2010р.); 
  • Почесною грамотою Київського міського Голови (18.06.2007р.); 
  • Почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я (травень 2000р., грудень 2001р.); 
  • Відзнакою ВВ МВС України «Мужність, честь, закон» 17.06.2005р. №110, №46; 
  • Почесною грамотою Управління державної охорони України 16.06.2009р.; 
  • Подяками Голови Дарницької районної в місті Києві Ради (01.01.2003р. №1, 23.03.2006р.); 
  • Відзнакою Голови Дарницької районної в місті Києві Ради «За заслуги» 23.03.2006р.; 
  • Подякою голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 27.12.2010р. №50.

З січня 2016 року Ігор Іванович Чермак призначений директором створеного за його ініціативи та за Рішенням Київської міської ради від 23.07.2015 № 767/1631 Комунального некомерційного підприємства «Київський міський медичний центр «Академія здоров’я людини» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Свою естафету удосконалення Київської міської клінічної лікарні №1 Ігор Іванович Чермак передав новому головному лікарю Іваньку Олександру Вікторовичу, кандидату медичних наук – представнику молодого покоління, активному та перспективному керівнику нашої потужної медичної установи.    

Головний лікарь КМКЛ №1
Іванько Олександр Вікторович

Центри